Книга: Ирій

Создатель: Дрозд Володимир .

Дядько Денис, приїжджаючи до нас у село Пакуль, після щедрого частування обіцяв, що я вчитимуся в старших класах у місті. Матері не вірилося, що її рідна сестра Дорвея, з якою вони постійно були І стані «холодної війни», візьме до для себя жити її хлопця.

Нарешті довгоочікуване 100ється. Приїжджає Книга: Ирій дядько на великі, забирає мене, корову Маньку, груші з верби, що я нарвав, і їде до мі100. Мати застерігає, щоб вчився й не займався дурниця ми (вона мала на увазі ті вірші, що я писав). Я ж гоноровито заявив, що буду артистом. Прощаючись із рідним подвір'ям Книга: Ирій, змахнув крила ми й злетів над ним. Подивився востаннє на любисток, бузок, мороз, бо не повернуся вже в Пакуль, — це мій учорашній денек. А мати приїжджатиме до мене в Ирій.

Ирій — це казкова країна, де не буває зими, де карасі виходять на сберегал і умиротворенно бесідують зі щуками, а Книга: Ирій вовчиці вигодовують ягнят, куди злітається птаство й перезимовує, як у нас перебувають літо міські дачники. Ирій — це країна мого майбутнього.

Я прийшов до школи, підготувавши цілу промову про те, яким старанним учнем буду, щоб не задумывались, що я за протекцію, але директора не було, довелося документи віддати секретарці, сказавши, що все домовлено Книга: Ирій.

Я боявся закохатися, бо досі через кожну закоханість страждав. У школі побачив дівчину з обкладинки календаря, закохався, а потім виявив, що в класі десятків зо два таких же дівчат з обкладинки календаря — у коричневій шкільній формі з білим фартушком, з двома кісками, із серйозними й розумними очима за скельцями Книга: Ирій окулярів. У неділю матері дали аванс за корову, і вона купила мені лижний костюмчик та грубошкірі шкарбани «на виріст», довелося напхати туди соломи. Увечері ми прогулювалися міським бульваром з тіткою Дорога в новенькому крепдешиновому платті та дядьком Денисом у довгополому сріблястому макінтоші.

Тітка й дядько кожного разу Книга: Ирій із нетерпінням очікували газету з тиражем грошово-речової лотереї — мріяли виграти автомобіль, але кожного разу номери не сходилися, і тітка дуже засмучувалася, навіть хотіла втопитися в ночвах, особливо після мого зауваження, що не в грошах щастя.

100 тридцять сім разів офіційно перейменовували Солом'янку, але вона вперто трималася за Книга: Ирій своє ім'я. Вона не мала ні початку, ні кінця, в ній губилися навіть автобуси. Започаткував Солом'янку дід Єврась, який перебрався з Пакуля через Собакареву гору в Ирій. Дядько Денис зайнявся комерцією, бо в його серці вже тоді жила мрія про автомобіль, та все якось невдало. Если Солом'яники посварилися Книга: Ирій й поділили хату, молодим довелося ходити через вікно. Поділили навіть курку, і тепер половина бігала по нашому городові, а половина — по дідовому.

У мене був обов'язок — годувати величезного кабана, який не міг віть вилізти зі своєї буди. Наближалася шкільна художня олімпіада, і я репетирував на подвір'ї Книга: Ирій, готуючись до великої сцени, уривок гетівського «Фауста». Нещадно калічачи сільською вимовою слова, читав вірші, потім уклонявся псові й кабанові і йшов зі сцени.

Услід мені вдячно шелестіли груші, вишні та яблуні, а дід дивився підозріло. На сцені я був у захваті від власної декламації, чекав захоплених відгуків известного актора в журі Книга: Ирій, але обрали на міську олімпіаду іншого, не мене! Актор Перебендя, до якого я прийшов, сказав, що я можу грати, але треба виростити в собі душу, бо людина без душі — лише декорація, футляр, у якім скрипка і не ночувала. А ростити душу так само важко, як ростити хліб. І Книга: Ирій запросив приходити до нього по суботах.

Але в суботу замість літературного вечора я потрапив до асенізаційної валки. Це була нова ідея дядька Дениса, яка обіцяла багатство й новий автомобіль. Діда Кіндрата, потомственого асенізатора, який побажав товаришам із лагідністю та правдою жити у світі, чесно роблячи свою справу там, куди поставила Книга: Ирій громадина, забрав ківш Великої Ведмедиці, а дядько Денис хотів зайняти його місце ватажка у валці, проте ледь не втопився у гноївці й змушений був із ганьбою втікати. Уся надія тепер була на кабана. Если ми потрапили додому, то побачили, що кабан втік разом із будкою, залишивши Книга: Ирій такий слід, ніби бульдозер проїхав.

На вулиці у хмарах тютюнового диму тулився Жук із жучками. Він похвалився, що скрутить голову дівчині в білому береті, яка втекла від нього вчора після кіно. Я вирішив урятувати дівчину. Схопив для себя за вуха, підняв у небо і смикнув завісу, яка відділяла денек від ночі Книга: Ирій. Густа темрява впала на землю. Ми побігли на вулицю Рибну, де жила дівчина. Раптом побачили, що Жук, похмурий та злий з невдачі, йде по місячному промені.

Тільки-но я хотів перерізати промінець, як дівчина вхопила мене за руку й произнесла, щоб не смів цього робити, бо Жук не Книга: Ирій хуліган, він сильний та сміливий, і вона його обожать. Если я йшов знічений додому, Жук полічив мені всі зуби, і я крикнув на нього: «Бандит!» Урятував мене дядько, який приїхав на дизельному тракторі, за допомогою котрого збирався відкрити новий бізнес — давити сік із яблук та робити вино.

Уранці я прокинувся з Книга: Ирій поганим настроєм, а потім скинув каміні з душі й заснув. Своєму другові Славкові сказав, що подивився на для себя критично й вирішив стати кращим, аніж був досі. Славко, яким був загальновизнаним фізико-математико-кібернетиком, сказав, що відчуває те ж саме, бо негативні емоції найважче піддаються ви раженню точними Книга: Ирій формулами. Тому людина майбутнього мусить позбутися негативних почуттів. Нашу думку поділяв і Андрій Політайло, відомий винахідник. Ми вирішили стати благородними гуїнгмами — за три місяці позбутися негативних емоцій, дотримуватися трьох правил: казати правду, керуватися у своїх вчинках розумом, бути готовим до самопожертви заради свого товариша.

Прийшов Степко, що був із жучків Книга: Ирій, і попередив, що Жук збирається мене побити. Увечері мене проводжали благородні гуїнгми. Почувся свист жуків, і ми опинилися майже в зашморгу. Славко зірвався з місця й побіг так, що його цілий тиждень не могли зупинити. Андрій розкрутив свою десятипудову сумку із залізяччям та інструментами і зніс голову Книга: Ирій Жукові, так що він і досі ганяється по світу за власною головою.

На подвір'ї Солом'яників зникла всяка живність, старі й молоді помирились, тітка подобрішала й произнесла, що кому не судилося їздити на машині, той усе життя буде ходити пішки. Я подався в будинок під лірою до Кузьми Книга: Ирій Перебенді. Старий актор дозволив мені залишитися в його бібліотеці, і я поринув у море книжек, питаючи щоразу: «Куди веде ця дорога?» І чув кожного разу: «Іди і відкриється!» До ранку я добрався аж до рукописів і вичитав, що ми, Решети, із козаків. І що цікаво: прізвища ті ж, що Книга: Ирій й двісті років тому. А я думав, що Пакуль — це лише тепер і скороминущий.

Дядько сказав, що він може на все це плюнути, але так і не зміг. Він розвернув виробництво вина, уся Солом'янка стояла в черзі, але отруївся, бо зберігав його в металевих бочках, і потрапив до лікарні Книга: Ирій. У місті поповзли чутки про якесь міфічне страховисько, в магазинах одразу розкупили всі продукти, боячись голоду. Немає у світі нічого страшнішого й підступнішого за людські забобони!

Дядько прийшов з лікарні худий, задуманий. Почувши про чудовисько, вирішив урятувати від нього ирійців. Він зрозумів, що це чудовисько — його скажений кабан, що Книга: Ирій втік разом із гаражем. Ми пішли за мі100, знайшли собаку, і дядько скинув на потвору Собакареву гору.

У бібліотеці я знову побачив дівчину з обкладинки календаря, підійти не зважився, згадавши про свій бідненький одяг. Я зустрів її в нашій школі. Дівчина произнесла, що закоханість — це слабкість, хвороба Книга: Ирій, але оскільки вона робить наукове дослідження з цього питання, то призначає мені побачення. Ми перебігли дорогу в недозволеному місці, викликавши зливу нарікань з боку водіїв, і пішли на ковзанку. У гласі Клави несподівано пробилася теплота, і я не міг піти, незважаючи на холод і купу справ, що мене чекали.

У школі Книга: Ирій я відчував для себя на вершині щастя, бачив лише її, Клаву, але директор викликав мене на лінійці й осоромив, роблячи зауваження за мою нестрижену голову й брудні нігті.

Мені захотілося кинутися в прірву, та я поглянув на ріку, на Ирій, згадав Пакуль і вирішив, що ніесли цього не зроблю Книга: Ирій, а віддам усі сили рідному краєві.

З весною мені все частіше хотілося в Пакуль. Ми зі Славком та Андрієм пішли на ріку Стрижень, поплавали на баркасі, зізналися, хто яку благородну заповідь не виконував, і вирішили влітку зробити добру справу — піти в експедицію на Солом'янку й описати Книга: Ирій побут і звичаї солом'янців.

Тітка Дорвея потрусила панчохи з грішми, й приобрели вони з дядьком нарешті чорного «опеля». Тепер зібралися, як і мріяли, поїхати ним у Пакуль. Але, замість тріумфу, машина не витримала підйому на гору й вибухнула, від неї залишився сам кістяк та нездійсненна тітчина й дядькова мрія.

Під дзвін Книга: Ирій оркестру й гудіння паровоза дядька Якова ми вирушили в експедицію на Солом'янку...



kniga-knigi-kladez-kolodez-i-chto-delat-kogda-zhazhda-napolnyaet-dushu-a-kolodci-otravleni-rit-sobstvennij-kolodec-pisat-sobstvennuyu-knigu-stranica-14.html
kniga-knyaz-serebryanij.html
kniga-kotoruyu-mozhno-chitat-beskonechno.html